і слова твої постають зі слини,
мов Венера із піни морської
відбуваються десь в глибинах
з теплим придихом йдуть на зовні
твій язик сповиває морфеми
визначає частотність звуків
творить все, що вже є між нами
своїм танцем незвичних рухів
чи китом заляга на дно
і виповнює свіжу тишу
так зникає моє ребро
й повертаєшся ти колишня
я віддав би за це все інше
хай печінку або легені
лише б в твоїм горлі-мушлі
були завше такі моменти.
