Це літо не можна відпустити так просто
Циганська його одежина, гарячі тони помади,
І ноги на бездоріжжі, так сильно перехрещують спину неба,
Ти загубила ключі від самої себе цього літа,
Аби сісти в барі з книгою і чекати на знахідку
Чи на танець.
Танговіючи від коньяку та вина,
По заскленним нудьгою очам
Ти бачиш того, хто підняв
Два пальця до капелюха у вітанні.
Що ж, ці останні три дні не підпустиш без бою,
вперто тікаючи шляхом шабель і шипів,
Знаю, що хвора, глибоко і певне тобою,
Сніданок безнадійно згорів,
Значить, достався сонцю.
