Коли амбіції виплекуються через край
Ти відкладаєш все на чорний день
А потім мовчки п’єш на кухні зелений чай
Роздаєш обіцянки друзям і знайомим
Дивишся направо і наліво
А звідки чекати від долі подачі, тобі невідомо
Та скільки б ти не віддав, нічого не візьмеш
Знаю, тобі прикро це чути... і мені теж
Прикро, що мало просто віддати пожертву
Вилити зі склянки, або випити і чекати смерті
Щось більше і вагоміше лишити в кишені
Відкривши дорогу до іншої мішені
Залишити до кращих днів і славного майбутнього
До кінця вихідних знову повертатися у будні
Як би міг я обрати для себе тіло надлюдини
Але я бачу лідерів лише зі спини
А ті, хто ще не програли, наступають на п’яти
Безглуздо щось казати теряві із телефону-автомату
Ніхто не змусить людину говорити правду
Я і сам інколи схиляюсь до брехні але не мав би
А з того буде що? Безодня порожнечі?
Де слова не мають значення, а тільки речі
Бартер, по мірі вартості на зовнішньому ринку
Там новий рік міняють на ялинку
Ідуть на полювання зі списами, брудними руками
Свої серед своїх, а чужі без зборої поруч з нами
І наконечники від стріл б’ють прямо у легені
І ти сам наповнюєшся пустотою, мертвий геній
Навіщо це тобі одному? Коли іншим наплювати?
Ховайся на одинці з горем у власній кімнаті
На цій шаховій дошці немає місця для тебе
А посміятись і поговорити... така велика потреба?
Дивись у вікно крізь ппримружені очі
Вода камінь не з’їдає, а повльно точить
Бути тінню навколо контрастів доволі просто
У світі тіней, де контрасти всього лише гості
Та знай, ніхто не побачить, ніхто не почує ніколи
Це все лише порожнеча яка ковтає все навколо
