Стовпом в душі живе печаль
І роз'їдає мої скроні,
То чорна полоса німа
Кудись біжить у бік неволі.
Сльоза біжить знов по щоці
Образа душу розриває
Чому у світі я нічий
Чому ніхто мене незнає?
За, що плачу й про, що мовчу
Нескаже зболене сердечко
За, що кричу я як кричу
Нескаже мова бесконечна.
Як цвях прибита знов сиджу
У світ ілюзій виглядаю
Чомусь сьогодні я мовчу,
Але навіщо я незнаю.
