Ти не питав ніколи чому я така сумна,
Ти знав сам усе, і лише пригортав до грудей.
Ти знав чом я плачу, і казав, що я просто мала і дурна,
Гладив по голові і втирав сльози з сумних очей.
Купував карамель й вати солодкої кругляші,
Розколочував цукор в моїй несолодкій каві.
Укривав теплою ковдрою і не смів полишить,
Посміхався весЕло й прикривав очі свої лукаві.
Ти був другом моїм - найкращим і найвірнішим,
Розмальовував фарбами світ мій безбарвний.
Все було би чудово, якби не сталось найгірше -
Я зрозуміла, що ти друг, але тільки уявний...
