Снігом колючим зима била в обличчя,
З гарячою кавою в кімнаті сварилась,кричала.
Заселилась зима у кімнату мою навічно.
І давно вже нікого туди не пускає.
Тільки той, хто давив ботинком важким на груди,
Зміг збороти мою противну сусідку-зиму.
Тільки той, хто був по-ласкавому ніжно-грубий
Дарував мені літо і кохання глибоку силу.
Тільки він, хто зламав мою душу і тіло
І покинув мене у паралічі серед кімнати,
Зробив так, що все у мені тремтіло,
Тільки він не дозволив мені у мороз замерзати.
Тільки той, кого кожну ніч у снах я кличу,
Ну і той, хто бив так, що не можу і досі встати.
ВІН прогнав зиму, що плюється мені в обличчя.
Тільки той, хто убив, мене научив літати.
