Хай мене чорти у пеклі смолять,
Варять у гарячому котлі.
Тільки б не оці душевні болі,
Що на долю випали мені.
Здавалося б навіщо мені все,
Що так близько до серця прилягає,
Чому далеко десь не віднесе,
І там на віки все не поховає.
Та так мабуть написано мені,
Що буря в серці, а в мізках туман.
Весь час я ніби на війні,
І все моє життя обман.
Бог мене іще напевно покарає,
За те, що чортів згадав.
Кому продати душу ще не знає,
Раз до цих пір ще не продав.
