Я простий олов*яний солдатик,
У глибинах твоїх очей...
На буденність розщеплені дати,
Наших спільних Одіссей!
Свіжий вітер Гіперборей,
Не заживлює більше рани...
Загубився серед людей,
Давно висохли океани
Нашої стражденної любові,
У жилах більш ні краплі крові:
Сама лиш дистильована вода,
Але пам*ять для мене свята!
І все що мені лишилось після тебе,
На світлинах фіксоване небо
твоєї світлої,невинної душі,
Нагадує мені,що я колись теж жив!
Без сумніву горів,я дихав і творив тобою
Тепер душа розділена на двоє...
Розпалась на елементарні часточки,
Віддав би півсвіту за дотик руки!
Але в мене, на жаль,немає,
Ні твоєї сили,ні тепла...
Я себе уже не відчуваю,
У світі розбитого скла...
Я лише олов*яний солдатик,
У нотах твоїх пісень...
Самотністю спаяні дати,
Наших спільних одкровень!
"У жилах більш ні краплі крові:
Сама лиш дистильована вода,"- "Самотністю спаяні дати,
Наших спільних одкровень!"- Майстерний вірш вдався у тебе,Богдане!
Спасибі,приємно,що Вам сподобалось )але вчитись вам треба,не в мене точно)я не найкраща кандидатура) на цьому сайті(і не тільки)є люди котрі пишуть набагато краще,яскравіше і глибще,аніж я)))Спасибі ще раз))
"Самотністю спаяні дати,
Майстерний вірш вдався у тебе,Богдане! 
спасибі,вельми...
