UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: MEMENTO… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ірина Лівобережна, 10.01.2014 - 19:35
Неймовірне враження! Колись у мене було подібне... Яблуня на кладовищі. Такі гарні, рум'яні яблука, налиті соком! Прекрасні. Але доступні тільки птахам та звірятам... Часто потім оту яблуню згадувала... На контрасті. 
Innessanew, 10.01.2014 - 10:40
У кожного - свій дім.І так прекрасно Виходити і знов вертатись Вчасно, Ховатися в його обійми Теплі, Перебирати, Коли очі склепли, Альбом думок І спогадів картини, Спинити стрілки, Колисать хвилини, Розкривши очі - Всі додому враз Вернулись: Відстань Я Текучий час...   Гарних прогулянок та доброго настрою!   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікавий експромт, пані Інесо, дякую, і за побажання також...
Ірина Лівобережна, 10.01.2014 - 06:33
Гарно вдома... Але - чому? - дім починається з кладовища? Трохи моторошно... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...йшла людина стежками випадковими - подорожувала пішки по околицях і, коли вже сонце хилилося до горизонту - випадково добрела до сільського цвинтаря - стежка туди привела, добігла - звісно ж, що стежки до кладовищ в"ються з різних сторін, не заростають... і от таке враження - коли промені падають під відповідним кутом - зображення на каменях розмиваються ніби, зникають - а от очі на тих зображеннях (портретах) стають чомусь виразнішими, ніби починають уважно і зосереджено, напружено навіть - дивитися - такий ефект випадково підмічено, ну і позолочені на іконках німби (там на хрестах чимало іконок із розп"яттям пришпилено) - цвинтар завжди створює якесь сумне враження, чи змушує щось відчути, тим паче, коли вигулькнув несподівано... тому, минувши його чимшвидше, людина пішла собі додому - вечоріло вже, подорож полями добігала решти - і от, увійшовши у своє тепле і привітне житло, людина відчула затишок і подумала - як добре жити... перепад такий вийшов - вражень і настроїв... тому - дім не починається кладовищем - вони існують окремо одне від одного - але існують водночас - для кожного... на щастя, ми про це не думаємо, а тільки, якщо отакий випадок станеться - несподіваний...дякую Вам, пані Ірино... приємно, що читаєте мене...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Яночко... це круїз був одноденний...))) я часто собі дозволяю отакі подорожі піші... більше того, не можу без них обходитися, тому, майже щодня ізвідкись повертаюся додому...))) так, для моєї поезії необхідні враження - це Ви дуже точно сказали... як і для мого життя - щоб почуватися комфортно в ньому і навіть щасливо - маю - йти і дивитися...дякую Вам...
Віктор Ох, 09.01.2014 - 23:47
Вірш вражає глибиною! Тут не лише контраст між поту-і поцю-стороннім, а ще й те, що обидва світи єднає. В кожного свої асоціації... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Вікторе! абсолютно... саме ТЕ, що обидва світи єднає... Сонце... а Сонце - символізує Бога (Сонце - Світло(Істина)+ Тепло (Любов) = ЖИТТЯ) Бог - Духовне Сонце - наше світило - аналогія до Його розуміння-сприйняття...володієте унікальним і рідкісним талантом - читаючи - чути і бачити - смисл, ідею, невидиме... справді вдячна Вам за візити Ваші...
Jaroslava, 09.01.2014 - 23:12
Навіть просто дух рідного дому надихає.А на фоні порівнянь стає ще очевидніше. 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так.. Ви праві - на тлі порівняння - тим паче несподіваного - дух рідного дому просто "матеріалізується" в серці... дякую Вам, пані Ярославо
Наталя Данилюк, 09.01.2014 - 22:32
на кладовищі, за селом, незримі сутінки стирають із надмогильних каменів портрети: повільно риси незнайомі тануть, у каменях зникають – кануть… - такі щемні рядки... На Свят-вечір, блукаючи між могильними плитами (в нас існує традиція запалювати свічки на могилах родичів), переживала щось подібне... Все ж так добре усвідомлювати, що ти тут, на кладовищі, лише тимчасовий гість і тобі мимо... Немає нічого приємнішого, як наш звичний домашній затишок... Мабуть, після таких мандрівок дуже добре це усвідомлюємо.   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"не смейся, прохожий, на мой глядя прах -ведь я уже дома, я ты в гостях" - це із двовіршів Гамзатова, здається, чи Лєрмонтов - не пригадаю точно... так, до теми "мементо морі" всі ми інколи звертаємося... людина - знає, що смертна, і в цьому її трагічність і велич - знати, що смертний - і любити - хіба не велич духу, що переступає через приреченість... але ми знаємо більше, чим те, що смертні - ми знаємо, що "посіявшись" свого часу - зійдемо для життя вічного... дякую Вам, Наталю...
Любов Ігнатова, 09.01.2014 - 21:24
люблю оте відчуття приємноï втоми, коли в душі - повнота вражень, а в очах - ще відбиваються промінчики сонця ....
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, коли повертаєшся звідкись додому - завжди почувашся особливо затишно... дякую Вам, пані Любо...
Крилата (Любов Пікас), 09.01.2014 - 20:47
гарна погода цьогоріч!Можна мандрувати. Але вдома - особливий затишок.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та... вдома гарно жити.... особливо це розумієш і відчуваєш - неочікувано опинившись перед цвинтаревим парканом решітчатим - неоддалік мальовничого лісочка... у призахідню красиву пору...  а зима - слава Богу... уже майже половина зими отак у теплі й минула... дякую Вам - за візит і за розуміння...
уляна задарма, 09.01.2014 - 20:14
...мiй ноутбук,блокнот i олiвець -точно!-ознаки дому ...а от круiз по полях - то для мене розкiш
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розкошую, Ляночко! блукаю полями-стежками - цьогорічна зима тепла - то мені чудесний дар Божий... не надякуюсь... гарно, гарно скрізь... сьогодні вже дві кульбабки бачила - майже розцвіли - тільки на коротеньких ніжках і квіточки такі - несмілі... наївні такі - ніби собі самі й дивуються... і ніби навіть соромляться трішки... я їм сказала - куди? он морози наближаються, сніги... ну, якщо сніги прийдуть раніше морозів - то тим двом "потерчаткам" кульбабковим - не страшно.. під снігом сховаються і перечекають... але якщо раніше прибудуть морози...багато всього прекрасного...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
