Дикої черешні стовбур обнімаю,
Де-не-де засохла, бо уже стара.
Глиняна дорога, хата біля гаю,
Зліва і до краю – все поля, поля…
По межі черешні, дворики ошатні,
Дідусева хата на краю села.
Аура рожева, як у шістдесяті –
Це усе насправді чи уяви гра?
Нахиляю гілля, згадую минуле,
Терпко-гіркуваті дістаю плоди.
Раз було дитинство – не буває вдруге,
Жодна моя стежка не веде туди.
Тут усе незмінне, тільки я змінився,
Не біжу босоніж пізнавати світ.
Рву плоди дитинства і торкаю листя –
Вірю і не вірю… Сам уже я дід.
2013.
Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc
Музика Віктора Охріменка, виконує Володимир Сірий
Дуже непогана пісня вийшла! Голос Володі має такі барви, які дуже точно передають настрій вірша - ностальгія за дитинством, сум з приводу швидкоплинності нашого життя.
Кліп теж хороший!
Будьмо!
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вікторе, Велике тобі спасибі! У цієї пісні своя історія, ти написав її на мій день народження уже майже рік минув. Нічого, головне що зазвучала.
Дякую за вірш. Згадалося босоноге дитинство і дідова черешня. Пісню додаю в обране, а Вас - до білого списку. 
