На Україні, гарно всюди
і виросте , що не посій
Де можна жити не тужити
Живи собі і лиш радій.
От там було село у балці
Хазяїном села був пан
не всі були там кріпаками
Хтось де робив і по наймах
А хто хазяйство тримав сам.
І пан теж бачив все це добре,
Що кріпаки не добре роблять
А так лиш панщину відбути
Посіви й рала часто гроблять
От і наймав собі на рік
Хто попаде толковий збоку
А хто робив так не погано
Того наймав собі щороку
За рік платив по договору
Чи то грішми чи то зерном
Так як домовились спочатку
Так і було все загалом
Так у пана було двоє
Робітників, які щороку
У нього з весни працювали
До осені – сезону строку.
То були Ізя і Іван
Не лежебоки – хлопці вправні
Але платив їм пан не в рівну
І різні їм давав завдання.
Іван робив важку роботу
А Ізя лиш кругом ходив
Щось роздивлявся, придивлявся
А потім пану говорив
І так щороку восени
Пан розрахувався справно
Іванові платив зерном
А Ізі ще й грошима гарно
І от питає раз Іван
У пана, – в чому все питання
Я роблю більше, і фізично
І маю більші геть завдання.
І от відповідає пан:
„Он бач, далеко на узліссі
Стоять чиїсь гарби чотири
Піди, но взнай здаля чи звідси.
Погнавсь Іван і стрімголов,
Та біг і чуть не вмер з натуги,
Туди й назад біг цілий час
Аж очі вирячив з напруги.
Прибіг і каже: „Чумаки,
Стоять, їдять біля яруги",
А пан питає: "а куди,
чи звідки їдуть ці хапуги".
Погнавсь Іван і стрімголов
Знов біг і знову тяжко
Туди й назад біг півтори
Чи дві години, дуже важко.
Прибіг, кричить ще і здаля:
„З Одеси сіль везуть біленьку;
спитали, як село це звуть
і їдуть вже, мабуть, давненько".
А пан питає: "а по чім,
Хапуги сіль ту пропонують,
Чи каже лиш собі везуть
І навіть зовсім не торгують".
Погнавсь Іван але ледь-ледь
То біг, то йшов вже ледь не паде
А як вернувся вже назад
То вже і світом був не радий
Шепоче пану: „ Продають,
По п'ять копійок кілограм”
А пан питає: „Скільки є
На продаж солі у них там"?
Іван лиш застогнав і впав,
А пан сміється каже: „Досить?"
І підзиває Ізю зразу
І засилає в ті ж покоси
А Ізя тихо так пішов.
Іван, як кінь пів дня пробігав
Прийшов через години дві
Розповідає, що розвідав.
"То чумаки йдуть вже 7 днів
З Одеси сіль везуть неважну
По п'ять копійок кілограм
Але ще трохи може зважать
Як будем брати два мішки
То продадуть по три копійки
І поміняти на пшеницю
Договоритись можна скільки
Я їм сказав, що як посплять
Хай зранку до села заїдуть
І поговоримо гуртом,
Тай за горілку трохи знімуть”
От пан питає у Івана
Чи все ти зрозумів холоп?
Копай, сади, таскай каміння,
І геть не матимеш хлопот.
А то, що я жидові плачу
В три раз більше – не біда
Він за один лиш день заробить
Усю зарплату не шкода.
Тому, коли ти народився
І виріс вже і щось навчивсь
Роби завжди лиш свою справу
І для майстерності трудись.
Не лізь туди де нема толку
Від тебе й твоїх міркувань
Бо будеш лиш на сміх робити
І для своїх розчарувань.
09.03.94р.
Що робиться...
