|
Московський карлик, злющий на весь світ,
За те що зростом він так і не вийшов,
За те що вдома, мов шкідливий кіт,
Нашкодивши, ховався на горище.
І в КГБ пішов лиш із метою
Помститися високим і струнким,
Для всіх хто краще – стати гемороєм,
Щоб хто був чисти – враз ставав брудним...
Пошпигував у німців разом з «Штазі»
Як результат – не втрималась стіна
І впала у Берліні. Він образивсь...
Бо там була десь і його вина.
Пізніше в Ленінграді став таксистом
Возив блядєй для партноменклатури,
І от тоді ставав він точно вищим
В своїх очах, а чи в очах профури...
Тоді й примітив карлика Собчак
Та взяв його собі до охорони:
Подати кави, чи розлить коньяк
Пригнать машину друзям до перону...
Він так улесливо усе оте робив,
Та підленьке нутро отої тварі
Зробило все, аби Собчак спочив:
Серцевий напад всі констатували.
Отак по трупах він ішов вперед,
Де – шантажем, де – підлістю, брехнею
Заліз у крісло карлик-президент,
І загнуздав могучую Расєю:
Свободі слова кляп загнали в рота,
Свободі совісті безсовісний Кирил
Одноосібно зачинив ворота,
А беззаконня всі – благословив!
Лилася кров у мальовничих горах,
В угоду карлику полізли на Кавказ,
Прості солдати нюхали там порох,
В Москві ж багаті - продавали газ!
І от тоді на хворий його розум
Йому прийшла дурна ідея «фікс»,
Щоб Україна йшла за їхнім возом
Кудись у тундру й там вивчать «язик»...
Тож щоб у нас оте усе здійснити,
Він витяг зека і привів до влади,
А той з «братвою» - ратиці в «корито»
Й давай батони з золота жувати...
Побудував з десяток «петергофів»
За гроші, вкрадені з бюджету України,
Забравши в українців шанс, хоч трохи,
Жити достойно, гідно, як людині...
Приємно було карлику дивитись,
Що є іще дурніші за дурних,
Які здають на карликову «милість»
Країну багатющу, мов смітник...
Та не допетрав КГБістський Вова,
Що то була помилка рокова,
Бо наш народ – це лев, а не корова,
І не загнать його їм до хліва...
Майдан устояв, бо «Небесна сотня»
Відбила і спалила чорних мух,
Змінивши все і вся безповоротно,
Загартувавши наш козацький дух!
Земля ж горіла під ногами падла,
Що дав команду задушить народ,
І він утік в Росію, Ростов-папа
Його прийняв і взяв у оборот...
Карлик шипів і гнівно бив ногами
Злякався падло, що йому – капець,
А тому й замутив свою програму,
Як мордорський володар всіх кілець!
Наслав він в Крим «зелених чоловічків»,
Як саранчу на теплі береги,
Озброєних, без бирок і без личок,
Бо карлику безликі до снаги...
Та скоро вже кінець усім потворам:
Зеленим оркам, уркам у єкзилі,
І карлику – його зітруть на порох
Бо з нами Бог, а значить з нами – Сила!
ID:
484876
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 10.03.2014 22:26:10
© дата внесення змiн: 10.03.2014 22:26:10
автор: Віктор Погуляй
Вкажіть причину вашої скарги
|
