Не подражатель я холодный,
не безответственный хохмач,
не модернист я новомодный –
лишь графоманящий рифмач.
Рука моя не жаждет славы.
Когда и тянется к перу,
то лишь затем, чтоб величавой
разминкой голову мою
занять.
А не парами спирта иль завистью,
иль сплетней тоже.
Пишу, не ожидая флирта
я с почитателем.
И всё же,
когда меня сомненье гложет:
"Сумел бы слух я услаждать
хотя бы так, как Пушкин может ?" –
я начинаю вспоминать
дам классных вздохи умиленья
от смакованья сочных рифм.
Нас – школьных отроков –
ученья
могли те только удивить.
Кому нужны пустые песни,
словес приятных фимиам?
Куда нас звал пиит- кудесник?
Ужель к Парнаса небесам?
Зачем? К чему такое бремя
изящных слов и пышных фраз?
Ведь на дворе другое время
шипело матерно на нас.
Из всех тех милозвучных воплей
запомнились лишь Цепь да Кот,
Дед с Бабой, что жевали сопли,
да Витязей Прекрасных взвод,
Дубровский, Пиковая Дама,
Гвидон, Салтан, Балда и Поп,
и что с Онегиным Татьяна
Возилась долго.
Вот и всё.
Он эфиопский русский гений,
игрок, проказник и артист,
знаток любовных достижений
и неудачный декабрист.
И сам не знаю, как посмел я
на классика поднять глаза.
Но всё ж скажу я, не краснея:
"У каждого своя стезя !"
--------------
04.95
Прозвучала класна фраза, що це для того, щоб зайняти розминкою голову А загалом Пушкін чудово відображав часи свого періоду, хоча і відповідає вказаним Вами о́бразам.
Красиво без преувеличенья
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для російської літератури Пушкін геній. Але скільки нам, українським дітям, свого часу його вдовбували в голову.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В дитинстві нас, школярів західно-українського містечка, просто таки "діставали" Пушкіним. Уявляю собі скільки втовкмачували його в голови дітям на сході.
Що Богом дано людині, воно є завжди величне і прекрасне! Чудові думки! Треба вірити у власні сили! Щастя Вам і успіху у творчості, пане Вікторе!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Наталя!
У кожного своя місія. Пушкін започаткував російську літературу. Котляревський - українську. Та й ми для чогось живем на цьому світі.
А загалом Пушкін чудово відображав часи свого періоду, хоча і відповідає вказаним Вами о́бразам. 
