День останній травневий збігає.
Незвичайний на площах парад.
Марші трепетні...Вальси лунають -
Щастям очі і сумом зорять.
Випускниці, мов феї казкові.
Юнакам ще серйозно не віриться,
Що вони самостійні, дорослі,
Що з шкільного коня пора спішиться.
Які сукні! Які відчайдухи:
каблуки сантиметрів десять...
Випускниці! Найсвітліші ці "муки",
Найщиріший ваш трепет серця...
Хтось медаль свою - ночі недоспані -
Теплим подихом ніжно зігріє,
Хтось за обрій майне хоч поглядом
Заповітну шукати мрію...
Хтось коханням осяяний першим
Всіх і все, що навкруг, забуде...
Вечір зорі засвітить...Звершилось...
Щастя вам, самостійні люди...
Гарний вірш! А я досі пам'ятаю, як ми зустрічали схід сонця на Володимирській гірці у Києві, а це був аж 1954 рік! Дай Бог всім пам'ятати це і свою Вчительку!
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00