Щезають тяжкі чорні хмари,
останній скрізь топиться лід,
і радість весняна осяйна
повсюдно збудилась в похід.
Грій нас чарівничко-весно,
з неба радість принеси!
Миру в тебе серце просить,
як трояндочка – роси.
Вона йде – вінком ароматним
своє уквітчала чоло,
й на наші поля і долини
несе благодатне крило.
Дай після сліз без угаву
дні нові і мирну славу,
дні нові і мирну славу,
сповіщай це в рідний край!
Буремних метелиць зимових
останній відлунок завмер –
встають в краї рабської муки
свобода і радість тепер.
Димчо Дебелянов
Пролет
Разнасят се облаци черни,
топи се последният лед
и светлата пролетна радост
прониква, пробужда навред.
Грей над нас, вълшебна пролет
с прояснени небеса!
Мир от теб сърцата молят,
както розите - роса.
Тя иде, с венец ароматен
окичила свойто чело,
и в наште поля и долини
лъхти с благодатно крило.
Дай след сълзите забрава,
нови дни за мирна слава,
нови дни за мирна слава,
възвести на родний край!
На бурни виелици зимни
последният отглас замря
и в края на робската мъка
свобода и радост изгря.
