Я сьогодні одна. Я сама. Від самотності вию
І від думки про тебе деруся на стіни кімнат...
Як же міцно кохання до тебе мене полонило
І щодень прикипає до серця ще більше стократ!
Я сьогодні, мов крила, що злету і волі не знають,
Б*ються тихо в шибки заплямованих осінню душ
В вічнім пошуку стежки й ключів до того ж таки раю,
Де шовкова трава і п*янкий аромат диких руж.
Цій самотності схоже, ні краю немає, ні втіхи,
Кожна мить і хвилина вичавлюють з мене життя...
Вже вилинює пір*ячко з крил непомітно і тихо -
не літається більше, у небо нема вороття!
