Кружляє осінь золотисті листопади,
Під ноги стелить нам шовкові килими,
А я іду до тебе знову на пораду,
Старенький дубе, ти скажи мені, скажи:
Про що курличуть, відлітаючи лелеки?
Чи ще повернуться до рідних гнізд вони?
Чи назавжди летять в чужі краї далекі,
Шукати там будуть квітучої весни?
Скажи ж бо, дубе, знаєш ти про все на світі,
Чому й людина долі кращої шука?
Хіба ж так само десь у світі сонце світить?
Хіба ще є такі ліси, такі поля?
Старенький дубе, я пригорнуся до тебе,
Обійму віти, де співали солов”ї,
ГіллЯм ти ,дубе, досягаєш аж до неба,
Чи бачиш кращу ти від рідної землі.
Хитав старенький дуб сивинами своїми,
Дивився сумно в синє небо, мов у рай:
-Немає, сину, в світі краще Батьківщини,
Не покидай її, прошу, не покидай.
