Наука Святого Миколая (за мотивами гуцульської легенди)
В одному селі, в Карпатах,
Де вітер торкає струни
Струмків і смерек крислатих -
Жили три сестри-красуні.
Та гарні - як квіти рясту,
Та й до роботи завзяті,
Лиш тільки не мали щастя -
Свати все минали хату.
Журилися б так до скону,
Та дала пораду мати,
Що Миколая ікону
Потрібно їм вишивати.
Наснився їм сон чудесний,
Як лиш завершили шити, -
То ангельський спів небесний,
Що кликав добро творити.
А потім з церковної брами
Парубок вийшов знатний.
Був він з трьома рушниками,
І сетрам сказав вибирати.
Віщий був сон, вже знали,
Як сіли всі до вечері,
То гостей хоч не чекали,
Та чують: хтось стука в двері.
То волею Чудотворця
Прочанин ввійшов до хати,
Прийняли дівчата гостя -
Не мав де заночувати.
Гостили його сестриці
Як мати навчала дочок:
Середня внесла водиці
І чисту дала сорочку.
Найменша сестра спитала
Про всі життєві незгоди.
І ревно в Бога благала
Заступництва й допомоги.
Найстарша на стіл поклала
Наїдків смачних для хлопця.
Коли ж вони зранку встали-
Не було вже диво-гостя.
Аж раптом - оце новина:
Заходять свати в світлицю,
І просять за свого сина
Віддати старшу сестрицю.
А хлопець - газда заможний
І жили вони в достатку,
Бо гість не пішов голодний
Як в їхню заходив хату.
Середню сестру віддали
За гарного й чепурного,
За те,що вона вдягала
Чепурно так гостя свого.
Молодша ж пішла за хлопця
З душею і серцем щирим.
Що добра була до гостя -
Живе у любові й мирі.
Науку ж цю від Святого
Несуть від роду до роду:
Чим приймеш-бо ти чужого -
Те й матимеш в нагороду
))
