Ти п*єш вечір за вечором,
Чекаєш жертви від усіх богів.
Шукаєш мічених і перчених
мудрістю давніх світів.
Перед входинами в храм
Завжди довго витираєш ноги,
Знаючи,що з брудними думками до бога не ходять.
Перед розв*язкою всіх драм,
не питаєш ні поради,ані застороги
добре знаєш кого,про що і як молять.
Ти-риба,ти дитя стихії,
Бо плечі з шовку ,а ключиці з мрії!
Коли лягаєш в ліжко,ключ залишаєш при собі
і трохи світла для решти світу,
бо кожен з нас застиг у боротьбі
і лише ніжності нас можуть відігріти.
