Відлунює Майдан у наших душах
І це відлуння чутимуть віки.
Розповісти, дасть Бог, я внукам мушу,
Як встали проти зла чоловіки.
Чоловіки... Хіба та юнь безвуса
Себе так наректи тоді могла?..
З молитвою до Матері Ісуса,
З фанерними щитами... проти зла.
Озброєння у зла не бутафорне,
Продукували його кулі смерть...
Ці хлопчаки дівчат вже не пригорнуть,
Тіла їх морги переповнять вщерть.
Дочасно матері їх посивіли
Сутулі плечі стали у батьків.
У Небо воїнство подалось біле,
Туди, так швидко, хтось навряд хотів...
Відлунює Майдан в серцях і скронях,
Цвіт нації за правду тут поліг.
Але і нині вбивці у законі
Крок не ступили за тюрми поріг...
Це вірш громадянина і поета! Так, Майдан житиме в історії, а головне в душах людей, в пам'яті. Мені щиро жаль тих, хто не відчув того духу свободи, єднання, надії і великого спільного горя. Я була майже на всіх похоронах нашої Сотні з родиною і друзями - не передати почуття, коли плачуть сотні тисяч людей під незабутню "Плине кача..."
Та хто за це відповів?!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Божа кара наздожене рано чи пізно, та й людська, дасть Господь...
Так, Майдан житиме в історії, а головне в душах людей, в пам'яті. Мені щиро жаль тих, хто не відчув того духу свободи, єднання, надії і великого спільного горя. Я була майже на всіх похоронах нашої Сотні з родиною і друзями - не передати почуття, коли плачуть сотні тисяч людей під незабутню "Плине кача..."
