Відлітають в небо душі,
Під шум вибухів внизу.
Смерть розгулялася по суші,
Приносячи до рідних в дім сльозу.
А душі все летять до неба,
І вже геть не чути шуму.
Їм так спокійно і ніщо нетреба,
Ні вашу з десятьма нулями суму.
Ні, земель проклятих брехнею,
Ні, оповитих кров’ю монет.
Вони не побачаться з ріднею,
Із нею розлучив їх кулемет
І будуть там дивитися униз,
І бачити як брат іде на брата.
На жаль війна лиш чийсь каприз.
Або ж за гріхи наші розплата.
