Тараса Дух мене пройма ,
Коли за нього Бога молю .
І матінка стоїть сама ,
А ми малі , ще й досі голі .
Так звана східная «сестра»
З обійм своїх не випускає .
Із двоголового нутра
На світ з*явлється знов Каїн.
Жорстоко викида з гнізда
Усіх подобин свого роду ,
Не залишаючи сліда ,
Своєму шлуночку в угоду .
Паразитує поміж нас ,
Стираючи усі кордони ,
Один маленький невіглас
Та «руський» мір попа Гапона .
Чим завинила ця земля
Сльозою , що туманить очі ?
Тим , що родючі тут поля ,
Що люд недосипає ночі ?
О , Господи , нам миру дай
І ворогам прости провину !
Хай квітне рідний серцю край ,
Хай квітне наша Україна !!!
Сергій Бабінчук . 2014 рік.
