Ти летіла, а я котився.
Ти між хмари, а я у рів.
Я частенько на тебе злився,
Ну і ти не рівняла брів.
Ми зустрілись, себе зв'язали,
Тільки ремінь щораз рипів.
Та ж про мене тобі не сказали,
Що люблю я запах грибів.
Вже стою на своїх двох рівних,
Так мене зігріває земля,
І не бачив твоїх чарівних,
Крил, що носять тебе, соколя.
Ти летіла, а я котився.
Ти у небо, а я по землі.
Лиш тоді я любити навчився,
Як тебе відпустив із петлі.
