Куди ж ти пливеш?
Забута всіма, зіткана з золота й шовку...
Куди ж ти ідеш?
Не маючи на ніч сховку...
Про, що ти мовчиш,
Коли ранок променіє над небом?
Чому ти тремтиш?
Чи це від ніжності передчуття,
Чи це від одвічного "треба"...
Ти це - зірка, інколи близька,
Насправді десь там у своєму світлі,
Тут це тільки зображення твого силуету,
Без душі й думок.
Куди ти пливеш?
У сині пустелі, жовті моря, чорні дні.
Куди ж бо ховаєш,
Слова, звуки, дзвінкі голоси.
Це тільки мовчання у всіх тональностях,
Це тільки погляд очей й кивок голови.
