Стоячи на колінах молилась
Не пізнавши свій сенс життя
Чула голос й щосил намагалася
Доторкнутись до неба з вікна
Ти питав чи я щось відчувала
Я ж втікала від тебе й від всіх
І в думках я поволі вживала
Алкоголь нездійснившихся мрій
Зрозумівши усе я мовчала
Я писала прокляті вірші
Безсоромно й бездумно читала
Чорний аркуш своєї душі
І мене заспокоїла тиша
Я пізнала в ній розум буття
Та торкаючись неба я вийшла
Викидати з душі сміття...
