Ще вчора був ти хлопиком звичайним,
Навчався в універі, пиво пив,
Стрибав на дискотеках аж до рання,
З дівчатами на рандеву ходив.
Здавалося, життя – це повна чаша,
«Все схвачено у мене»,- думав ти.
Робота, перші гроші та удача-
Це все, чого так прагнув досягти.
А потім сталось диво: якось вранці
Ти на роботу їхав, як завжди,
В маршрутці люд, як оселедець в банці,
Ще й гроші передай туди- сюди.
«Будь ласка, передайте», -чуєш раптом
Дівочий голос, сповнений надій.
Ти обернувся: наче автоматом
Поцілив погляд із-під довгих вій…
Життя наповнилось коханням,
Єдиним, щирим і на все життя.
Заява в РАГСі і вінчання:
Пліч-о-пліч разом в майбуття.
Здавалося: ну ось воно-це щастя,
Все тільки починається, пацан!
Та в долі інші плани:
Так невчасно в країну увірвалася війна!
І ось ти вже не в офісі, а в танку,
Шкірянку замінив ти на бушлат,
Замість кросівок носиш берці,
В руках -не ноутбук, а автомат!
Твій ворог – той, що вчора звався «братом»,
Що клявся в вірній дружбі на віки!
А нині він вже виявився катом
Й гатить із «Града» по тобі…
В бліндаж летять снаряди щохвилини,
Ти «Отче Наш» шепочеш в темноті,
Стискаєш фотографію дружини
Й малюнок від якоїсь сироти.
Малюнок той- сильніш бронежилета,
Життя не раз тобі він рятував,
Від обстрілів ворожих з міномета
Тебе як образ чудотворний закривав.
Бувало, що хотілось просто вити
Від всього болю, розпачу й жалю:
«Двохсотим» побратимам - вже не жити,
А лиш лягати у сиру землю́.
Та ось в тебе поцілила граната,
Що було далі -ти не пам’ятав.
Розплющив очі: лікар і палата,
Ти, наче, з того світу завітав…
Нема руки… та поруч є дружина,
Вже не сама- нове життя у ній,
Ти не один, з тобою – Україна,
Їй і героям- Слава на віки́!
ID:
567458
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 17.03.2015 23:11:21
© дата внесення змiн: 18.03.2015 14:24:35
автор: Straniera
Вкажіть причину вашої скарги
|
