І темний глід бува погляне,
І вже брунатний присмак чаю,
І відчай, відчай. Помічаю,
Що зовсім сніг таки не тане,
На сполотнілих хмарах неба
І глід дереться в голі груди
Непереніжені весною.
Я більше не люблю героїв.
Бо вони люди. Тільки люди,
Що йшли у бій й тремтіли руки.
І ти б пішов. Якби штовхали,
Як похвалили б й вшанували,
Ще при житті вінком лавровим.
Я більше не люблю героїв,
Я більше не люблю людину,
Я більше не люблю любити,
Я так боюсь, що не зумію.
І темний глід бува погляне,
В саму зіницю запрядеться
І вже брунатний присмак чаю
Й невипиті страхи на денці.
