Ми гордо називаємось - людьми,
І навіть типу вже й цивілізація…
І я, і ти, і він, й вона, це - ми,
Чому ж тоді винищуються нації?
За що й про що? Причина ж цьому є!
Хіба інакше з’єднані молекули?
Одна людина таргана не вб’є,
А інша розправляється з колегами!
Що спонукає дихати вогнем
В житті короткім? Ой, хвилини ж лічені…
Життя пройде – і оком не моргнеш,
Відкриється завіса перед вічністю.
А що вже там – не знати ні мені,
Ані тобі, ані йому наразі ще,
Можливо, за гріхи горять в вогні,
Не дивлячись, що тут – цивілізація…
19-04-2015 В. Пригорницький
