Почувши те цариця сіла
І наказала підвестись
Непроханому нині гостю,
Той наче десь знайшовши сором
Та запозичивши ще й стид,
З колін піднявся, все ж зігнувшись
Й смиренно погляд опустив
Чекаючи свого вердикту.
Цариця в роздумах своїх
Немов би вся зацепеніла
І тут почулося від сина:
– Напевно мамо тата клич,
Зови ще й бабцю, й мого діда,
І царського помічника,
Що звуть веселим чародієм
Та воєводу не забудь,
А ще тюремник хай прийде…
Цариця-матір взявши лист,
Перо вмокнувши у чорнила,
Почала швидко щось писати,
Про себе тихо промовляти,
Закінчила і підвелась
Та дзвінко-дзвінко задзвонила
Подаючи сигнал прислузі.
Вже через хвильку та була.
Віддавши лист і повелівши
До чоловіка віднести,
Не відкривати не дай Боже,
Царя щоб сталось що, знайти.
Цариця зразу ж тут згадала:
– Тюремника мені поклич,
Не стій уже, біжи щоб хутко,-
І тої слід як в мить простиг.
Допоки бігала прислуга
Шукаючи свого царя,
Допоки інші ворушились
Щоб привести, у почуття
Тюремних та питющих справ,
Неперевершеного майстра.
Цариця з сином почала,
Щось помаленьку дізнаватись,
В раба Моргани вічно злої.
– Скажи брудний і бідний карле,
Що захотіла тут пізнати,
Твоя володарка страшна?
Для чого в час, у ту годину,
Коли я породила сина
Вона направила тебе,
У наші з ним апартаменти?
Яку замислила біду
Накликати на наше царство? -
Тут замовчала й повела, -
Не бійся, говори лиш правду,
Попрошу у царя за тебе,
Лиш тільки не обманюй нас, -
І переглянулася з сином.
А той розхристаний стояв
Руками взявшись за перила
Тай видно щось там мудрував,
Бо таки добре було видно…
Як тільки карлик розпочав,
Як лиш схотів промовить слово,
Аж тут щось скрипнуло в дверях
І впала тінь на всю підлогу…
. . .
ID:
573603
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.04.2015 08:11:35
© дата внесення змiн: 11.04.2015 08:13:15
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
