Сидить при дорозі ніхто не спитає.
Чом малеча у лахмітті руку простягає?
Спід тих лахів виглядає сирота дитина.
Одинока в цілім світі наче та белина.
Чом малеча у лахмітті руку простягає?
Темні брови, темні очі, а щастя немає.
Люд за людом обминає наче «скарлатина»
Гола, боса, вся у бруді, маленька дитина!
В неї руки, ноги, очі, як у всіх навколо.
Лишень бідність виділяє з поміж люду того.
Лишень коси довгі, темні, давно не сіяють.
Материнська рука стрічку в них не заплітає.
Чиста суконька у неї, вдосталь їжі й грошей.
Гарна постіль, рідні стіни, ні в кого не просить.
Посміхнулася малеча, вся сльозами вмилась,
зажила немов у казці, жаль що це приснилось.
