Так повелося ще з Русі:
Як келих в тебе у руці,
То слово маєш ти сказати,
Щоб настріій гарний всім підняти.
А третій тост, то вже закон,
Без усіляких забобон
За вас святих, криштально-чистих
Бокал підносимо іскристий.
Ви є окраса,є вінець
Усього сущого на світі,
Як блиск, як легкий вітерець,
Красуєтесь у розмаїтті.
Ви вічна тема для поетів
І скульпторів усіх часів,
Аж від Гомера й Феокріта
До нині славних піснярів.
Петрарка створював сонети,
Франко і Рильський вас плекав,
А Рафаель, великий Санті,
Святу Мадонну з вас писав.
І усмішка її лукава
Облагороджує серця.
Є в ній гордість, є і слава
Народу нашого борця.
Звитягу тую ви ввібрали
Від амазонок степових
І, як дитя, оберігали
Впродовж баталій вікових.
У дні страшного лихоліття
Тендітні плечі підставляли,
Щоб не скінчилося життя,
Волами землю ви орали.
Бо Богом вам оте дано -
Життя у спадок передати,
Хранить, як "золоте руно",
І ніжно - ніжно нас кохати.
Хай проліски рясні весняні
Для вас квітують повсякчас.
Хай люди вірні і кохані
Звеличують і славлять вас!
За вас прекраснії жінки
Встають і п’ють чоловіки!
