В маминій світлиці, розквітали квіти,
Пелюстки схилили — до маминих рук
Пригадались роки, і маленькі діти
Радісні хвилини і серденька стук.
Приспів:
Мамо, наша мамо, — найрідніша ненько,
Ви у нас єдина — наша чарівна.
Ми вас не забудем — горлице біленька,
І вашу світлицю, на краю села.
Розлилися води у стрімкі потоки,
Ми порозбігались в пошуках добра,
Якось дуже скоро пролетіли роки,
В дома нас чекала — матінка стара.
Приспів.
Та прийшли вже діти в мамину світлицю.
Глянули довкола — мами вже нема.
На подвір’ї в мами висохла криниця,
A сліди до хати — замела зима.́
