БІЛЬ МОГО НАРОДУ
Біль мого народу вже меж немає!
Коли батько, мати, дружина, дитина, дівчина.
Сина, чоловіка, батька, хлопчину свого ховає!
І горем вбита всіх родина, що загинула українська дитина!
Мати та батько ридають та владу нашу проклинають.
Тому, що хочуть в країні то й вони витворяють!
Дружина за чоловіком в яму стрибає,
Кричить на кого ти мене з дітьми залишаєш?
Залишив ти мені два синочки та лапочку дочку.
Що тепер я маю робити, куди іти, кого і що я маю просити?
Я без тебе тепер не зможу жити, як я маю дітей ростити?
Ти в мені, я на тому ставлю крапку, і не знімаю з себе твою сорочку!
Ти любив свою Батьківщину так, як і нас, свою родину.
За нас та за свою країну ти віддав своє життя.
Коли була тривога за нас та Україну, ти мав серцебиття,
І не задумуючись ти віддавши життя, пішов у домовину!
Влада не повинна відноситися до свого народу, як тварина.
Коли на війні помирає мужчина, хлопчина, чиясь дитина!
Народ – це є влада! Народ – це є сила!
Кожна сім'я героя нічого не повинна просити,
Держава сама довічно має всіх нагородити!
17.05.2015 р.
А. Рогуля
