Ну ж бо, дівчинко, не тремти,
Не ламай посинілих пальців.
Просто доля назло тобі
Нелегке полотно брехні
Розтягнула на сивих п’яльцях.
Кажеш, чесний з тобою він,
Просто вас розлучили люди.
Ох же, люба, знати би брід,
Тонкий перший осінній лід,
А тепла до весни не буде.
Тихше, дівчинко, не дрижи,
Бо це поле – не поле бою.
Значить, більше не ворожи,
Ховай подалі свої ножі,
Голки, леза, ігри, набої.
Як не стало його – хорони!
Проживи цей біль, як похмілля.
І за барки себе візьми,
Ти – сама собі круг рятівний.
Бо ж роки все летять, божевільні.
Ти для себе сама – вокзал,
І літак, і дорога в небо.
Ти забудь все, що він сказав,
Очі, руки, його вуста.
Бо його не було і не треба.
Сльози, дівчинко, не в ціні.
Бо є інша ціна коханню.
Він прийде. І не раз. Уві сні.
Тільки, мила, повір мені.
Я ж бо це знаю. Знаю.
Переклад поезії "Тише, девочка", автор - Клавдия Смирягина-Дмитриева
не помітила 
