Хіба ж вони не фарисеї?
В благочестивості своїй
Та показному щиросерді,
Не раз у груди б’ють собі,
Все обіцяючи без спину,
З колін підняти Україну,
І у майбутнє повести.
Все обіцяють, а самі…
Самі ж нікчемні і фальшиві,
В пустопорожності їх слів,
Нема надії, лиш лукавство
Із лицемірністю. Ще й блуд,
Збива з дороги манівцями,
Під різні лозунги і стяги,
Де пустодзвоном гомонить,
Уже розтоптана ідея.
А владарює всім кишеня,
Вона для них є суть і бог,
Ні не народ і не країна,
А туго збитий «кошельок»,
Для ненаситних олігархів,
Що душу дідьку продали,
Та розплодивши депутатів,
Усе що можна загребли,
Державу збивши з ніг додолу,
Щоб на коліна пала ниць.
Ми ж все чекаємо, що доля
Нам подарує хоч на мить,
Давно загублене десь щастя,
І в вічних пошуках своїх ,
Ще незлобливі й добросердні,
Комедіантів й фарисеїв,
Все ж вибираємо собі…
