Минула осінь багрянисто-золота.
Прийшла зима не стукаючи в двері.
Я вже не той, та й ти уже не та,
хто цілувалися на лавочці у сквері.
Вже виріс нами саджений горіх
і став могутнім величавим древом.
Нестримний час перетворити зміг
тебе з принцеси в справжню королеву.
Хай непідвладні нам минаючі роки,
і з часом лиш мілітиме криниця,
скажу тоді тобі я залюбки:
"Не королева ти, а вже імператриця".
Так з року в рік кружлятиме Земля
із Сонцем вальс космічно- нескінченний.
Піввіку пройде й будеш ти моя
тоді вже золотава наречена.
03.12.2015
