У розведених долонях
Пригорща тепла
Малює шлях по скронях
В кімнаті без вікна.
Виблискує зорею
В невидимій пітьмі
Той образ, що з нею,
Не дасть загинути самій.
І, дивлячись у вічність,
Загадує своє бажання,
Розмите в потойбічність
Незриме сподівання.
Десь в небі високо літа"
Орел з надламаним крилом,
Він почуття в душі трима"
Під золотим своїм замком.
Ковток води, повітря, сну -
Неначе ключ його душі,
І наче тихе моє:"Принесу".
Не дам згоріти у вогні.
