"Лк 6, 39-42"
так – я грішний
бачиш гілку осіннього дерева
в моїх очах
на ній листя немає – опало
мов засушені сльози – душі сліди
бачиш цю віть але чомусь
не помічаєш лісоповал у своїх очах
* * *
повітря латане-перелатане
що йому ремонт ямковий
дорога пливе проти течії
пішохідний перехід – від легені до легені
повітря ожеледіє
* * *
звірі бояться людей
в тривозі б’ються серця дерев
ті що створені за подобою Божою
очима не віддзеркалюють душу
* * *
в парку ворони паркуються
вітер займається паркуром
наче в землі перекур – туман
через паркан перескакують вірші
* * *
болить мені вирубаний сад
наче я з нього вигнанець
болить
не викорчуване коріння
в беззубому роті землі
* * *
сліди холонуть на очах
дороги дерево виросло
ген аж за обрій
обрив?
* * *
зграя зерен
в дрімучому ґрунті
полює на дощові краплі
та сонячні промені
з червоної книги випускаю на волю
рослин і тварин
* * *
добро і зло – сусіди
давно вже сусідять
вітаються
вітають
приходять одне до одного
позичити солі
чи грошей до зарплати
ходять одне до одного в гості
і навіть чимось схожі
хоч дуже різні
добро перейняло трохи рис у зла
зло подобрішало
так і живуть у мирі-злагоді
хоч іноді й сваряться
коли не дай Боже пожежа –
не розберешся де добро а де зло
і хто кому хто
"словократія"
кожному соняшнику – по сонцю
кожному звіру – по волі
всім землям – небо єдине
кожній людині – набір сердець
* * *
проходжу крізь стіни простору
віршевтіленою душею
злітає в повітря час
підірвавшись на зМІНІ погоди
* * *
вічності словочас
оголений простір космосу
21:00 сьомого дня
* * *
йдеш ти
аж сад цвіте взимку
душа вивертається навиворіт
а тіло в цю мить
стає бесмертним
йдеш ти
не названа
* * *
слова вивернуті навиворіт
показують свою суть
свої кольори і відтінки
звуки і тони
вимовляючи невимовне
своїм світлом
зі споду безмежності
* * *
мрії – свідомі галюци-
нації
чи потенційна дійсність
відповідь залежить від нас
якщо будемо діяти
коли все здійсниться
мрій більше не буде
знак питання
"Не гімн"
Ще не вмерли України
ні слава ні воля
ні корупція (…)
ні політична проституція (…)
ні пучок олігархів (…)
ні саломазохізм (…)
ні шаровароварщина (…)
ні свинокумівство (…)
ні дупотатство (…)
ні суддезлочиннство
(що посієш те й наколядуєш)
ні народоблудство
(на кожного івана по три патріоти)
ні…
ще не вмерла
бо не дадуть ані вмерти ні жити
* * *
гру-
день
місяцеслов
змагання вічности з часом
хвилини згодиніли
я на 80% складаюся
з поезії
* * *
час в маскхалаті
9 грам слова
влучає в серце
щоб те життєнаповнювалось
* * *
нас вічність програла в карти
смерті
тож тепер нам жити –
готуватись до неї (для неї)
кому скільки
ну то й – віддамо їй тіла
а самі – житиМЕМо
* * *
ходив гарбуз по городу…
а далі історія замовчує
чи то дівчина його комусь дала
чи то мати на всю сім’ю наварила
гарбузової каші
а родичі гарбузові пішли
на перше й друге
"Теорія Бука"
земля обертається навколо сонця
а сонце – навколо слова
слово ж не крутиться і не вертиться
а летить собі куди хоче
бо воно – воля
* * *
мій кіт Пушок вже спить
і мабуть бачить котячі сни
а я йому ще й свої позичу
бо мені не до сну
до поезії
* * *
1
коли від зір залишиться лиш світло
не буде що діставати дівчатам
коли ж не залишиться й світла –
нас не стане
2
збираю світло згаслих зір
в слова
щоби воно не згасло
* * *
інколи здається
що в матраці мого ліжка
колючий дріт
іноді що там – натягнуті струни
невідомих науці музичних інструментів
інколи в сні я не чую тіла
болять мене ребра матрацу
