Ми такі цікаві й безнадійні.
Молодість ще гріє нам серця.
Ми дуби рубаємо постійні,
Глянувши лиш скоса на мерця.
Звісно, з часом, шал від вчинків сяде,
Ми згадаєм все, що в нас було.
Мій фальшивий, непостійний, ряде,
Де моє справжнісіньке крило?
Ми такі цікаві й безнадійні,
Обриваєм цвіт рукою геть.
Лиш твої ще риси мелодійні,
Мою душу заповняють вщерть.
П.С. після довгої відпустки, вона нарешті повернулась, моя муза.
Дякую тобі за натхнення
