(притча)
„Оберігайте, не зневажайте
ні одного з малих сих; говорю ж бо вам,
що ангели їх на небесах завжди бачать
лик Батька мого небесного“
(Євангеліє від Матфея, 18:10)
До юнака звернувся його Ангел, –
Бажаєш, покажу твоє життя?
– Тебе прислав сам Михаїл-архангел?
– Ні, Бог. Йому лиш до снаги це вороття!
Підняв хлопчину Ангел над землею
й поніс його шляхом останніх літ…
Той вдруге мандрував дорогою тією,
та поряд інколи з‘являвся й інший слід.
– Що то за слід, що видно інде поряд,
який з‘являється, а потім пропадає?
– Тебе я в щасті супроводжував і горі,
тому життя твоє у всіх деталях знаю.
– Що ж означає той самотній слід
і де дівався другий час від часу?
Один лиш слід – ознака скрути й бід, –
відповідав йому Хранитель не відразу.
Чому ж в біді мене ти полишав?! –
обличчя хлопця враз спотворив страх.
Ти заспокойся, – ангел все втішав,
– в час горя ніс тебе я на руках…
Бог ангелів прислав для мене й тебе,
бо в кожного свій особистий шлях.
Йдучи дорогою життя під божим Небом,
в едемських ти не заблукай садах!*
03.01.2016
* Тут мається на увазі пересторога не потонути в розкошах і безділлі.
А як тобі, Олексо, ця? http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632913
Чудова проповідь, Сашку! не заблукаю... 
