Ви бачили колись, як плаче сильна жінка?
Не бачили? Отож! На те вона й така.
Сміється мов ручай, так весело і дзвінко,
А що у неї там таїться у думках?
На людях завжди все “по вищому розряду”:
Одежа, макіяж, робота і сім'я,
Вона нікого з нас не просить про поради,
А як і треба-все вирішує сама.
Та тільки стихне шум, огорне хату нічка,
В дитячу зазирне-все тихо, діти сплять,
Залізо сили в ній розтопиться мов свічка,
І хочеться в обіймах ніжних потопать.
Присяде край вікна в старім пухнастім пледі,
Лиш поглядом пустим уткнеться в чорну даль-
Вона тепер слабка. Вона тепер не Леді,
І вирветься з грудей назовні вся печаль.
А зранку підведе свої красиві брови,
До школи дітвору, до офісу сама,
Й до вечора усе піде по колу знову,
І знатиме лиш ніч, що плакала вона.
Н.Хаммоуда
04/01/2016
Так і є. Але мені ще більше жаль жінок, які плачуть від своїх алкашів-чоловіків, або садистів. А вірш майстерний
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірю. Мені також таких жаль, але терпіння не вічне. Одного разу треба сказати собі-я більше не можу і щось міняти. А ось у сильних жінок-то вже стиль життя. Вона не хоче нічого міняти, поплаче собі тихо і далі йде вперед. Дякую!
Я не знав,що Ви психолог,а відчув,прочитавши вірш. Я багато років працюю в школі вчителем.
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Володимире, дякую! Перечитала всю статтю. Як ви любили свою дружину, як ви її кохаєте досі!!! Неймовірно, відчутно в кожному слові. Дякую! хай буде їй вічна пам'ять і земля пером!
Так і є. Але мені ще більше жаль жінок, які плачуть від своїх алкашів-чоловіків, або садистів. А вірш майстерний 
ГАРНИЙ ВІРШ