Дивляться на мене сірі очі.
Ні, вони не схожі на туман.
Як світанок, що родився з ночі.
І такі не схожі на обман.
Щирі, із іскринкою печалі.
Тихо випромінюють тепло.
Відчуваю: ллються ніжні чари...
Із душі відразу відлягло.
Милі, неповторні, незабутні.
Як боялась вас було підчас.
Та бувають вогники відсутні,
Так боюсь розчарування в вас.
Я їх упізнаю серед інших.
Доброта душевна без прикрас.
Дорогих і трохи, знаю, грішних,
Але так потрібних повсякчас...
Надія! Ви на сайті, думаю,з найбільшим досвідом.
Хочу з Вами порадитись,чи можна спогади учнів,друзів,вчителів про мою дружину розмістити окремим блоком в себе на сторінці,як у Вас -Песни на мои стихи (Спогади про дружину).Я буду видавати книжку і маю коло 100 спогадів,дуже гарні спогади з віршами.
Не гнівайтесь.З повагою Володимир.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго вечора, Володимир! Звичайно можна.. Тільки напишіть заголовок, що це твори про вашу жінку...
Дякую вам за вашу доброту... Удачі вам!!
Забрала...
Що й казати - мовчу! 
