Як ти там? Як твої справи?
Ти хоть іноді мене згадуєш?
Пам'ятаєш ті дні, як кохали ми
один одного солодко,
без перестанку,
тепло і несамовито.
Пам'ятаєш, як я засинала
у тебе на плечі,
як до крові кусала твої губи.
Пам'ятаєш,
якою була наша любов?
Якою покірною я тобі була.
Любила.
Любила.
Любила.
І та любов була
пелюстком троянд,
підсніжником весняним.
Ти був особливий,
я була незабутня.
Ти захоплювався
моїм спокоєм,
моєю покірністю,
моїм не вмінням проявляти
ревнощі,
моєю ідеальністю.
Ідеалів не люблять -
ними захоплюються,
а я так міцно тебе кохала.
