Вона пила слова з долонь,
Й сльозами ноги обмивала,
Як грішна з грішних крізь вогонь
В молитві руки простягала.
Вона знайшла в душі любов,
Якої досі не пізнала,
І ця любов, мов в жилах кров,
Наскрізь її оперезала.
Вона, як всі жінки на світі,
Любов з обіймами сплітала,
І їй хотілося, щоб діти
Колись її назвали мама.
Але Він вибрав шлях до Бога,
Її любив Він не як жінку,
І це важка була дорога,
Нема на ній для двох спочинку.
Чи зможеш ти колись збагнути
Цей вибір зроблений в любові?
Чи зможеш врешті осягнути
Не він, а ти зреклась у Бозі!
