Галині Федорівні Базилівській присвячую:
Я хочу привіт передати,
Тобі, як подрузі своїй,
Вітанням оцим нагадати
Про друзів колишніх твоїх.
Поїхала ти на чужину,
В тумані розтанув твій слід
І кануло все в часі плину..
Лиш інколи скупо: «Привіт!»
Я хочу з тобою згадати
Щасливе і юнне життя,
Хоч подумки в нього вертати,
Насправді ж - нема вороття.
Згадаймо, як хміль завивали -
По дроту, щоб вгору він ріс
І ранки з росою стрічали,
Щоб кожен день радість приніс.
Коли на санчатах катались,
Спускаючись з Клину, згори,
Всі радісно друзі сміялись,
Гукали: « Спускайся, лети!»
Згадаймо ще ті посиденьки
На лавочці в твому садку,
Веселі оті теревеньки
Й п'янкий аромат шашлику.
А дітки твої підростали
І радість для мами несли.
Незчулась, дорослі як стали -
Їх доля понесла в світи.
Давно вже роки ті минули -
Немає назад вороття.
Ми подумки часто мандруєм
У наше минуле життя.
Назад із думок повертаюсь..
У кожного з нас свій політ.
В роботі я знов забуваюсь..
Все рідше я чую : «Привіт !»
