Повір, я дуже рада, ти щасливий!
Хоч хтось із горя плакати не буде.
Яка різниця, що там скажуть люди,
На кого з нас обох гнівиться злива.
А третього насправді не дано,
Із двох одне лиш зло обрати маєш.
Чи ти мене, мабуть, не пам’ятаєш?
Або про нас забулося само...
Пишу вірші. Пишу усе ж про тебе,
Можливо, так у світі повелося.
Я маю зливу, ти – блакитне небо.
Щаслива, що в тебе життя вдалося.
