Так, ми можем від рідного краю свого відцуратись,
Його мову розсіять над хвилями моря, мов прах.
Тільки як тоді Богу у діях своїх сповідатись*?
Тільки як тоді в небо глядіти у жовтих зірках?
Так, ми можем від Мами обличчя своє відвернути.
І від цього, можливо, не зійде з фундаменту дім.
Тільки хто відцурався від Неньки в часи її скрути,
Той ніколи не матиме спокою в серці своїм.
Тож любімо свій край, хай не все у нас ще веселково.
Сонце довго нам мить, почорніле від болю з країв.
Та давайте поволі скидати зневіри окови,
Поливати любов’ю край-сад щоби буйно зацвів.
Слав'янськ-Краматорськ
У Крилатої, як завжди вийшов віршик гарний. Так душевно й з любов"ю до України-мами.Дуже мудро й повчально звучать всі слова і рядочки від вкраїнської вірної матері дочки.
Слав'янськ-Краматорськ? Похвально... 
Так. Я хотіла там побувати і Бог мені дав таку можливість.
