Ви віри вже не маєте в мені,
Але відкрийте щиро очі,
Хоч і розбіглись хто куди,
Ви всі в думках моїх щоночі.
І розійшлись наші шляхи,
І в кожного своя дорога,
Тепер самі ми по-житті,
У кожного своя тривога.
Хоч і тепер зв'язку немає,
І ти не можеш всіх їх бачить,
Але ти добре пам'ятаєш,
Що кращий друг усе пробачить...
Напевне час такий прийшов,
Любов прийшла, друг відійшов,
Але забути ти не в силах,
Бо час іде, і ти пішов...
У спогадах усі гуляння,
Переживання і прощання,
Проте, не варто сумувати,
Своє життя треба ладнати.
Все що пройшло - це щастя мить,
А час то йде, то вже летить...
Згадати можеш, посміятись,
Як весело було вам жить.
Згадай, що частку від них взяв,
А на заміну - свою дав.
І дякуй друзям за роки,
Які ви разом прожили.
І все пройде, але колись,
Його зустрінеш, подивись
Йому ти зразу щиро в очі,
Скажи - "Привіт..." і посміхнись.
ID:
647145
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 26.02.2016 20:56:58
© дата внесення змiн: 12.03.2016 18:04:12
автор: Profesor_Bob
Вкажіть причину вашої скарги
|
