Цей світ, в якому граєм ролі,
І на лице щодень натягуємо маски.
Віддаємо життя в руки долі,
Просуваючись в черзі до казки.
Свої провини звалюєм на інших,
Бо винні всі, не винний тільки Я.
І за традицією, вимагаєм більше
На цій планеті, з назвою Земля.
Своє життя ми лицемірно проживаєм.
Весь час турбуємося:"Як же нас сприймуть?"
Цим самим, душу ми вбиваєм.
Та люди віри в це, чомусь, не ймуть.
Ми кожен день проводимо в театрі
Або у цирку. В кожного свій шлях.
Твоя душа- такі цікаві нетрі.
Та ти не знаєш. Це твій найбільший страх.
Ми не змогли б залишитись одними
Хоча б на день або на вихідні.
Самі собі здаємось ми нудними,
Тому ці дні для нас такі трудні.
вірш змістовний; останні 2 стовпчики найкращі; "продовжуємо чекати" – зворот канцелярського штибу. напишіть "та досі чекаємо ( тут слово підберіть ) казки" або вже "та досі покірно чекаємо казки"
Чудна Пташина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, врахую ваше зауваження. Сподіваюся, що не розчарую вас виправленням.
А щодо пташини, то ви цілком праві,я ще доволі юна.
