Просто поглянь. Яким же гарним може бути кінець.
Від нього наче відходить не один промінець.
Під голосне і дикороздираюче "Амінь"
Він віддав мені, незнайомці, свою власну тінь.
Він віддав мені, незнайомці, свою власну тінь,
Щоб я поховала її серед їх рідних стін,
Щоб я замурувала їх разом на віки вічні,
Щоб раз на цілий рік навідувалась в січні.
Щоб раз на цілий рік навідувалась в січні,
Допоки й мене з ними не роз'єднає вічність,
Допоки я, так як і він, не віддам комусь тінь
Під пронизливе, дике й холодне "Амінь".
Під пронизливе, дике й холодне "Амінь"
Я піду й не покажу усіх своїх вмінь.
Свою тінь я звалю на невпевнені плечі.
Я віддам свою тінь в руки цій порожнечі.
Я віддам свою тінь в руки цій порожнечі,
Що зі мною завжди зі стану малечі.
Простягну свою руку іншій руці
І, як кажуть у морі, віддам кінці.
І, як кажуть у морі, віддам кінці.
І від мене тоді вже відійдуть промінці.
Під голосне і дикороздираюче "Амінь "
Я віддам йому, незнайомцю, свою власну тінь.
Якщо це тема смерті, то можу зрозуміти... Таке знайоме...
Чудна Пташина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти таки цілком правий. А якщо загалом, то цей вірш написаний під впливом вірша "Великого Русского" Йосипа Бродського "Сохрани мою тень". Вірш надзвичайно проникливий, якщо не читав, то раджу.
Дякую за твій відгук, завжди тобі рада
Дiйсно, гарний вiрш. Досить незвичний сюжет. Якось дуже загадково усе складаеться, героi обмiнюються тiнями одне з одним. Тiньовий обмiн такий вiдбуваеться.
Тiльки от у вас перший рядок набагато довший, нiж другий. Аби яскравiше звучало, можна слово "же" з першого рядка прибрати, а крапку замiнити на тире - "Просто поглянь - яким гарним може бути кiнець".
Чудна Пташина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00